Про принцес на горошині, єдинорогів та солодкі мрії

Як часто ми згадуємо про казки, чарівників, принцес, єдинорогів у своємо повсякденні? Точно не часто. І ще з більшою вірогідністю можна сказати, що навряд чи приміряємо на себе всі ці чарівні образи. То ж запит від київського фотографа Тані Дими: "чи є у нас в достатній кількості матрасів та подушок, щоб вистачило на ліжко Принцеси на горошині" ми сприйняли досить буденно - "звичайно є". Матраси, ковдри, подушки, білизна, гіпюр та білі столики - досить нейтраьні, навіть десь невиразні речі, але тільки до того моменту, поки Таня не починає як, справжня фея, збирати їх у картинку для своїх сюжетів. І ось результат - фантастична, казкова історія, що розгорнулась просто неба в одному з парків Києва. І що для нас найдорожче і миліше, реквізит тут відступає стрімко на другий план, на фото - наша донька, яка несподівано і просто експромтом стала героїнею однієї з історій.

Інколи мрії збуваються. Іноді в наших парках єдинороги з'являються. Часом здається, що не одну горошину під матраси, а просто купу гороху під ноги тобі насипали. Та казка є. Ми бачили.

реквізит у роботі